Вдивляюсь глибоко в життєвий простір,
Та лиш миттєвості розпізнаю.
Знаю, що ми прийшли і є тут гості,
Аналізую, думаю і висновки роблю.
Цей час-дарований… чи вмію я цінити?
Не тільки брати, а й давати теплоту.
І як дитя- всьому прийдешньому радіти,
Що я роблю? Чи розумію доброту?
Як часто совість і думки в розлуці,
І боляче від помилок в душі.
Та я шукаю -ті шляхи, що змусять,
Мене іти по вірному путі.
Коли зустріне зрада у дорозі,
І біль глибоко в серці запече.
Візьму за руку совість, щоб тривозі.
Лишилось місця мало-деінде
15.02.2020
Н.Хомич
Немає коментарів:
Дописати коментар